Для того, щоб точно оцінювати ситуацію, керівник повинен добре уявляти можливості своїх підлеглих та свої власні, природу завдань, потреби, повноваження. Керівник демократичного типу вважає своїм обов’язком постійно і ґрунтовно, з повною відвертістю інформувати підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу. При такій системі спілкування набагато легше мобілізувати як стати проджект-менеджером підлеглих на реалізацію поставлених перед ними завдань, виховувати в них почуття справжніх господарів.
Як Побудувати Культуру Управління У Медичному Закладі, Щоб Досягати Найкращих Результатів
Колегіальність є основою для успішного розвитку і функціонування компаній. Заперечення права вільного ухвалення рішень підлеглими. Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
Стилі Керівництва Та Їх Класифікація
За словами керівника фірми Philips Альберта ван Гріду, основний принцип його компанії (особиста зацікавленість) можливий тільки при демократичному стилі управління. Робота поставлена так, що кожен працівник відчуває себе «деталлю», без якої налагоджений механізм зупиниться. Він бачить і розуміє весь робочий процес і ту частку відповідальності, яка на нього покладена. Демократичний керівник прагне створити відкриту і довірчу атмосферу в колективі, намагаючись зробити так, щоб у працівників формувався не страх перед керівництвом, а повага. Наступною передумовою для розвитку демократичності є стабільне положення компанії на ринку.
Стилі Управління Керівника Колективом
- Демократичні лідери, зазвичай, дуже зацікавлені слухачі.
- Керівник досягає прийнятної якості виконання завдань, знаходячи баланс ефективності і гарного морального настрою.
- Цей стиль характеризується високою централізацією керівництва, односторонністю в прийнятті рішення, жорстким контролем за діяльністю підлеглих.
- Як свідчить досвід, найефективнішим є системно-цілісний стиль.
Єдина перевага такого лідерства в тому, що воно найбільше ефективне в екстрених або заплутаних ситуаціях, коли часу на обговорення дуже мало. У процесі опитування вчитель звертається до невеликої кількості учнів, надаючи кожному достатньо часу для відповіді, особливо приділяючи увагу слабким учням. Для вчителя з емоційно-інтуїтивним стилем (ЕІС) характерна недостатня адекватність планування навчально-виховного процесу. На уроці він обирає найбільш цікавий навчальний матеріал, тоді як менш цікавий, але важливий, залишає для самостійного опрацювання учнями. Стиль спілкування, властивий вихователю, впливає на розвиток особистості дитини. Стиль педагогічної діяльності можна визначити як набір прийомів впливу на вихованців, проявляючись у їхніх очікуваннях щодо поведінки.
Теократичний стиль – поширений в духовних спільнотах, де визнається основним керівником самого Бога, а вже людина є його намісником тут на землі. Відповідно основним джерелом натхнення є Божа воля, яка виявляється через Божих людей, через встановлені закони. У Божому управлінні найважливішим є час розпізнання Божої волі. Адже серед людського впливу потрібно відрізнити, що саме Бог хоче в цей момент. Закони Божі мають вічний характер, тому не можуть змінюватись і заміною намісника. Усі без винятку є виконавцями закону і рівні перед законодавцем.
Ну, а що робити, якщо начальник — тиран, читайте в нашій статті. Схоже дослідження на цю тему було проведено Фредом Філдером. Він прийшов до висновку, що індивідуальні риси особистості керівника майже не впливають на успіх загальної справи, отже, вони не повинні грати роль критерію при виборі керівника. Спроби визначити, якими рисами характеру чи якостями повинен володіти ідеальний керівник, складають основу різноманітних теорій про стилі керівництва. Лідери-демократи зазвичай чесні та прозорі зі своїми співробітниками.
Для кращого пояснення стилів керівництва, особливо різноманітності думок вчених з цього приводу подамо їх у таблиці. Серед інших виділять процес переходу від “прихованого” (“анонімного”) до “відкритого” (“видимого”) стилю керівництва [38]. У кожного керівника складаються певні стереотипи управлінської діяльності, які в управлінні називають стилем керівництва. Це звернення до робочого стилю – «Будь сильним», до тих, хто не завжди впевнений… З мого особистого досвіду, коли я творю мову, пишу її своїми словами. Стиль управління — це спосіб, яким керівник керує підлеглими йому…
Дослідження показують, що найбільш успішні та ефективні керівники мають в своєму арсеналі різні стилі управління. Для оцінки конкретних ситуацій Врум і Йеттон розробили сім критеріїв, по яких оцінюється ситуація “підлеглі – керівник”, а також модель дерева рішень. Дана модель відрізняється від інших, оскільки її фокус – на прийнятті рішень, але і вона підкреслює відсутність універсального оптимального методу впливу на підлеглих.
Авторитет посади підкріплюється особистим авторитетом керівника. Керівник, що прагне працювати якомога ефективніше, отримувати максимум корисного ефекту від діяльності підлеглих, не може дозволити собі таку розкіш, як застосування лише якогось одного стилю керівництва протягом усієї кар’єри. Керівник повинен навчитися володіти усіма стилями, методами та типами влади і впливу, і вміти обирати серед них той, що найбільш пасує даній ситуації. Якщо вже визначати кращий стиль, то цей стиль – адаптивний, тобто орієнтований на реальність. Керівництво, лідерство та управління – це свого роду мистецтво.
За активно-позитивного ставлення педагог виявляє ділову реакцію на діяльність учнів, допомагає їм, реалізує інші потреби в неформальному спілкуванні. Вимогливість, поєднана із зацікавленістю в учнях, викликає взаємодовіру, розкутість, комунікабельність. Пасивно-позитивне ставлення фокусує увагу вчителя на вимогливості та суто ділових стосунках.
Оптимальність стилю залежить від мінливих перемінні ситуації ухвалення рішення. Його характеризують прагнення керівника поєднати в своїй діяльності інтерес до успіху виробництва й увагу до потреб людей. Такий стиль, на думку авторів моделі, є найефективнішим. Роль установки в педагогічному спілкуванні було досліджено під час експерименту, який увійшов у історію педагогіки як “ефект Пігмаліона”. Через деякий час психологи виявили помітні успіхи в розвитку тих дітей, які були названі серед кращих, але мали посередні оцінки. Сталося це тому, що вчителі, дізнавшись про здібності своїх вихованців, змінили установку щодо них.
При консультативній формі управління керівник, проводячи наради, вибирає найбільш підходящі пропозиції, координуючи дії колективу. Ключові рішення приймаються колегіально, але контроль над якістю виконання та дотриманням термінів залишається за адміністрацією. Керівників, які належать до першої системи, описано як типових автократів з диктаторськими нахилами. Жорстка експлуатація підлеглих, вимогливість відрізняють їх від так званих “прихильних автократів”, які поєднують тоталітарні риси з ініціативою підлеглих.
Спостерігається двостороннє спілкування і певна міра довіри обох сторін. Важливі рішення ухвалюються керівником, а конкретизуються підлеглими. В сталий колектив прийшла новенька дівчина-перукар після курсів, вона донька знайомого з СЕС.